Чому Клочківський узвіз у Харкові називають “полум’яним”

Клочківський узвіз — це вулиця, довжина якої становить близько 710 метрів, що з’єднує Держпром та Загосппром’я. За весь час існування цей узвіз неодноразово змінював свою назву: Клочковський в’їзд, узвіз Пасіонарії та узвіз Войткевича. Однак одна з найзагадковіших назв, яка привертає увагу, як повідомляє сайт Мій Харків, це Пасіонарії.

Трохи історії

Планувальні роботи зі створення даного узвозу почалися ще у 20-х роках минулого століття. Саме в ці роки було влаштовано Клочківський в’їзд. В’їзд поєднував вулицю з площею Свободи. Шари землі з раннього ранку до пізньої ночі вручну знімали місцеві тисячі місцевих громадян. Після того, як узвіз був готовий, жителі почали висаджувати дерева, а потім почали також виготовляти дерев’яні сходи. Після того, як сходи були готові, як передає MyZp.info , узвіз почали називати воротами між двома світами. Ці ворота розділили центр міста та кримінальний район Іванівка.

У період початку 1930-х років схили Клочковського узвозу жили численні ромські громади. За спогадами Якова Гельфандбейна, їхні табори тяглися від кінця сходів північ. Склад та чисельність цих таборів були постійно мінливі. Найбільш щільно населеним вважався табір, розташований у безпосередній близькості до сходів. Він займав глибоку нішу, що сильно нагадує печеру. Існує припущення, що у давнину тут обгрунтовувалися вільні козаки. Намети табору виходили за межі кар’єру на майданчик, поряд з яким були організовані стайні, місця для паркування возів та зберігання кінської збруї. Надвечір, навколо багать, роми співали свої національні пісні, наповнюючи повітря таборовим теплом і мелодіями. Чому «Пасіонарії»?

На початку 30-х років. цей узвіз звався Войткевича. Є відомості, що він був активним ініціатором створення Держпрому.

Наприкінці 30-х років назва Клочківського узвозу змінилася на “спуск Пасіонарії”, на честь видатної учасниці Громадянської війни в Іспанії. Вона мешкала в одному з будинків неподалік спуску. Ім’я “Пасіонарія”, в перекладі з іспанської, означає “пристрасна” або “полум’яна”, що відображає її яскраву та рішучу особистість. Саме вона стала автором фрази “No pasarán” – “Вони не пройдуть!”, що символізує непохитність і опір фашистським силам. Після перемоги франкістів Ібаррурі втекла до Радянського Союзу, а на батьківщину повернулася лише після падіння режиму Франка у 1975 році.